– Найголовніше для нашої профспілки – це боротьба за повністю легальне працевлаштування, – каже Руслана Побережник, член президії нового осередку. – На даний момент більшість людей працює в опіці без контрактів, нелегально. Це означає, що ми не платимо соціальні внески, не можемо звернутися до лікаря. Ось і виходить, що час нашої роботи та перелік обов'язків жодним чином не регламентується. Багато дівчат номінально доглядають за літньою людиною, але фактично від них вимагають ще й прибирати, готувати їжу чи вводити ліки та навіть робити ін’єкції, каже вона. – Наше право на відпочинок і відгул не поважається. Роботодавці часто очікують, що ми працюватимемо 24 години на добу 7 днів на тиждень. Тим часом гроші, які ми отримуємо на руки, лише трохи більші за польську мінімалку.

За словами Побережник, ідея створення профспілки її одразу переконала. – Бувало вже так, що коли одну з нас обдурили, сім’я не платила їй грошей, я чи хтось із наших ходили поговорити, спробувати повернути собі зарплату, чи заступитися за подругу. Тепер я зможу втрутитися не як приватна особа, а як профспілка. Це дає нові правові можливості, важелі тиску на роботодавців, пояснює вона.

Відсутністю регулювань щодо роботи на дому та догляду за людьми похилого віку, відмінностями між оплатою праці в Польщі та Україні, а також кризою догляду в Польщі охоче користуються агенції зайнятості. Деякі з них оформлені в Польщі, інші в Україні. Члени профспілки скаржаться на те, що агентства жодним чином не захищають їхні інтереси – не гарантують їм можливості легального працевлаштування, а іноді навіть легального проживання. Часто контракти підписуються тільки з роботодавцями. – Син пані, за якою я доглядаю, щомісяця платить агентству, яке мене наймає, за працевлаштування та гарантію пошуку заміни, якщо мені доведеться піти, я захворію. У мене безпосередньо з родиною немає жодних договорів, - пояснює свою ситуацію одна з учасниць новоствореної профспілки.

Однак метою профспілки є не лише боротьба з експлуатацією, яку здійснюють агенції тимчасового працевлаштування, чи тиск на окремих роботодавців. На думку домашніх працівниць, необхідні інформаційні кампанії, спрямовані на державну та місцеву владу. – Держава має визнати, що сім’ї потребують підтримки в догляді за людьми похилого віку. Наразі, якщо хтось на законних підставах наймає няню для дитини до 3 років, він не зобов’язаний платити внески ZUS за цю няню. Ми вважаємо, що у випадку з людьми похилого віку також має так бути, – пояснює Побережник. – Нам потрібен тиск влади зверху вниз, щоб легалізувати нашу роботу, підписати нормальні контракти, сплатити податки та внески. Держава лише виграє від того, що ці гроші будуть виплачуватися нормально, а не по сірим напівлегальним схемам, зауважує вона.

Ще до офіційного створення профспілки майбутні її учасниці протягом декількох місяців активно спілкувалися з колегами, які виконують аналогічну хатню та доглядову працю в Чикаго, США. Там доглядачі та домашні працівниці, пов’язані з Іллінойською коаліцією домашніх робітників, досягли значних успіхів у боротьбі за гідні умови праці. Американська профспілка, так само як і опікунський комітет Ініціативи Працьовничої, складається здебільшого з жінок-мігранток – переважна частина з яких мексиканки та польки. Два роки тому їм вдалося домогтися ухвалення губернатором штату закону, який гарантує працівникам основні права, пов’язані з працевлаштуванням, такі як мінімальна заробітна плата, право на відпочинок і свобода від насильства, сексуальних домагань і мобінгу. - Ми хочемо, щоб подібні рішення були прийняті і в Польщі, - каже Побережник.